День енергетика Y2К
Це були складні, але веселі часи.
Це були складні, але веселі часи.
Нещодавно закінчив читати надзвичайно цікаву книжку «Нонсенс — осягнути та перемогти» Джеймі Голмза (в оригіналі: «Nonsense — The Power of Not Knowing»), видану у видавництві «Наш Формат» у перекладі Марії Шимчишин. У ній йдеться про наше ставлення до невизначеності та непереборний потяг до завершеності та як це впливає на прийняття рішень у будь-якій сфері нашої діяльності.
Одного разу мій добрий товариш по життю та дизайну користувацьких інтерфейсів поставив мені запитання на тему, через яку вже зламано багато списів і написано безліч статей:
(споживацька версія):
Майбутнє це теперішнє, яке перетворюється в минуле.
Час. Різнокольоровий клубок. Нитка, яку ти без зупинки смикаєш. Минуле. Переплутане та хаотично розкидане по підлозі. Або дбайливо намотане на руку. Чи порване на шматки та викинуте до смітника. У всіх по різному. В тебе - по-своєму.
Сьогодні зранку на мить виникло дивне відчуття. Наче я опинився на цій лісовій стежці вперше, а навколо мене — незнайома місцевість. Обабіч стежки ростуть незнайомі дерева, а над ними нависають незнайомі скелі. Я бачу це все вперше, наче я ніколи тут до цього не був.